Саме селище Кегичівка утворилося у другій половині XVIIIстолітті з двох невеликих хуторів – Доброіванівка та Єгорівка. Населяли ці хутори селяни-кріпаки, які належали поміщику-офіцеру Курського полку І.М. Апостолу- Кегичу. Від його прізвища і походить сучасна назва селища.Подальший розвиток Кегичівки пов'язаний з будівництвом 1897 – 1905роках залізниці Лозова – Красноград. В цей час Кегичівка стає волосними центром.
В січні 1918 року волосна і земська управи в Кегичівці були розпущені.
З 1923 року смт Кегичівка – центр району, який з січня 1935 року перебуває у складі Харківської області, а до цього часу – у складі Полтавської.
Населення району становить 21,0 тис. чоловік .
Пенсіонерів в районі 5469 чол., (26,0% від загальної чисельності населення).
Щільність населення в Кегичівському районі становить 26,9 чоловік на 1 кв.км.
Національний склад населення
| Національність | Кількість |
| українці | 89,6% |
| росіяни | 6,5% |
| білоруси | 1,4% |
| молдавани | 1,7% |
| турки | 1,3% |
На території Кегичівського району знаходиться 40 населених пунктів, у т.ч. 2 селища міського типу (в них проживає 9,1 тис.чол.) та 38 сіл з населенням 11,9 тис. чоловік. Чоловіків від загальної чисельності населення 47,8%, жінок – 52,2%.
В даний час у районі функціонують 2 селищні та 14 сільських рад.
